Відповідно до чинної статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Так, згідно законодавства нашої країни, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, а також права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України
Перш за все, особі, яка бажає прийняти спадщину потрібно все ж таки звернутися до нотаріуса, який візьме на себе обов'язок зареєструвати спадкову справу за покійним, тобто спадкодавцем та буде організовувати, вести та контролювати сам процес спадкування. Важливо те, що звернутися до нотаріуса слід якомога швидше аби не пропустити строк вступу у спадщину, який складає шість місяців з моменту смерті спадкодавця, інакше в подальшому вам не вдасться обійтися без позовних заяв до суду та необхідності звернення до правників.
Усі спадкоємці, які встигнуть звернутися до нотаріальної контори, спочатку повинні будуть подати нотаріусу особисто підписану заяву про прийняття спадщини. Якщо серед спадкоємців є частково недієздатні, недієздатні або неповнолітні діти, заяву за них повинні написати поручителі (батьки, опікуни).
Так, якщо особи, що мають право на спадщину володіють належним чином засвідченою волею померлого (заповіт), процес успадкування буде слідувати правилам спадкування за заповітом, в зв'язку з чим наявність сімейних відносин у учасників спадкової справи взагалі не є обов'язковою умовою.
Однак за відсутності належним чином зареєстрованого заповіту процес спадкування буде здійснюватися за законом, де спадкоємцями будуть лише особи, які беззаперечно перебували у сімейних стосунках з померлим.
"Ніколи не кажіть, що знаєте людину, якщо не ділили з нею спадок", це відомий вислів швейцарського письменника, богослова, поета та фізіогноміста Йоганна Каспара Лафатера. І він мав рацію, адже спори між спадкоємцями дуже поширене явище.
Категорія спадкових справ являється однією з найскладніших категорій в цивільній юрисдикції, оскільки поєднує значну кількість взаємопов'язаних юридичних правовідносин, що концентрують у собі ряд окремих галузей цивільного законодавства, а саме сімейне, житлове, земельне, податкове і навіть корпоративне (бізнес) право. Враховуючи таку складну та об'ємну специфіку справ цієї категорії, кожен досвідчений адвокат повинен бути також компетентним в усіх зазначених сферах юриспруденції.
Розв’язання складних спадкових питань є важкою задачею навіть для кваліфікованого правника. Забезпечити найкращий результат в процесі спадкування зможе лише той правник, який має достатній теоретичний та практичний досвід у вирішенні юридичних проблем, що виникають саме в процесі спадкування.
Саме такими професійними правниками являються адвокати юридичної компанії "Monarch Business Consulting", в зв'язку з чим, наша компанія гарантовано зможе допомогти вам навіть у найскладнішій спадковій справі.
не більше 10 хвилин, без вивчення документів, за попереднім записом, тільки по п'ятницям.
не обмежена за часом, без вивчення документів, за попереднім записом.
не обмежена за часом, з вивченням документів, за попереднім записом.
розробка та написання позовної заяви немайнового характеру в спадковій справі.
розробка та написання позовної заяви майнового характеру в спадковій справі.
розробка та написання заперечення, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив у спадковій справі.
розробка та написання проекту мирової угоди в спадковій справі.
розробка та написання клопотання у спадковій справі про вчинення певних процесуальних дій, забезпечення позову, витребування документів, приєднання документів, виклик свідків, залучення експертів, призначення судових експертиз, тощо.
розробка та написання заяви в порядку окремого провадження в спадковій справі.
розробка та написання апеляційної скарги на ухвалу, постанову або рішення суду першої інстанції в спадковій справі.
розробка та написання касаційної скарги на ухвалу, постанову або рішення суду першої та (або) апеляційної інстанції в спадковій справі.
розробка, написання, подання позовної заяви, а також участь адвоката в суді під час слухання спадкової справи щодо вирішення немайнового спору за поданим позовом.
розробка, написання, подання позовної заяви, а також участь адвоката у суді під час слухання спадкової справи щодо вирішення майнового спору за поданим позовом.
додатково оплачувана ціна послуг за другий та наступний судодень.
до вартості послуг не входять транспортні витрати, витрати на відрядження, поштові витрати та суми судового збору.
Звісно! Законодавець передбачив можливість оскарження заповіту! Однак, оскаржити заповіт можливо у лише через процедуру звернення до суду з позовною заявою.
Так, право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Звернутися до суду з вимогою визнати заповіт недійсним або частково недійсним може тільки особа, права і законні інтереси якої порушено у цьому документі.
При цьому, позов зазвичай подається особами, які втратили право на спадкування за законом через наявність заповіту або через скасування заповіту на свою користь наступним заповітом. Судовий розгляд щодо оскарження заповіту може початися тільки після відкриття спадщини. Отже, у разі відповідної необхідності треба звертатися з позовною заявою про визнання заповіту недійсним до суду.
Можливість визнання заповіту недійсним передбачено частиною 2 статті 1257 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), згідно якої заповіт може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Аналізуючи судову практику, такий факт має трактуватися з огляду на статті 225, 231 ЦК України та може полягати в тому, що:
- заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (для встановлення такого психічного стану особи в момент складання нею заповіту необхідне призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, при цьому відповідний висновок експерта є важливим доказом, проте не тягне за собою "автоматичного" визнання заповіту недійсним, оскільки таке рішення приймає суд, який враховує всі наявні докази в сукупності);
- заповіт складено особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.
Недійсним можуть визнаний як весь заповіт, так і його частину (окреме розпорядження), при цьому недійсність окремого розпорядження з заповіту не тягне за собою недійсності іншої його частини.
Також, відповідно до частини 1 статті 1257 ЦКУ нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (ст. ст. 1247, 1248 ЦКУ).
Щодо нікчемних заповітів, то до них відносяться:
- заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
- вчинені через представника;
- посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом;
- посвідчені не уповноваженою на це особою;
- секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених законом (ст. 1249 ЦКУ);
- посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою (ст. 1253 ЦКУ);
- заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі (ст. 1307 ЦКУ).
Зверніть увагу, що для встановлення нікчемності заповіту не має необхідності звертатися до суду, оскільки обов’язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса.
Якщо нотаріус при відкритті спадщини встановить, що заповіт є нікчемним, він відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо ж дії нотаріуса не відповідають нормам Закону, тоді є можливість оскаржити їх у судовому порядку.